Валентина Кривко

Про себе

Біль своєї душі Затисну в долонях серця. Минуть сніги і дощі, Черпну ще щастя з відерця. І буду купатися в нім, І солодитиму будні. Мене вже чекають вгорі І дні мої нині судні. Було усього у житті І темного, і ясного, Бо тут, на цій грішній землі, Не існує святого. В полоні любові і зла, У вихорі болю й зневіри Кохала, любила, жила, То гасла, то знову горіла. А нині вклоняюся Небу За душу, за серце своє. Вже іншої Долі не треба - Спасибі за те, що є!